Вчора бабця прочитала
Мені казку " Колобок".
Потім ще пообіцяла,
Що спечемо його вдвох.
Було радості безмірно
Від тих слів в моїй душі,
Колобок- це ж неймовірно!
Не звичайні калачі!
Замісили спершу тісто,
Залишили підійти,
А на серці так двоїсто,
Вірю й ні, що будеш ти...
Колобочку мій казковий,
Оживи вже, оживи!
Настрій маю загадковий,
Так чекаю. Ну коли????
Немає коментарів:
Дописати коментар