"Наповнимо музикою серця" В.О.Сухомлинський

Педагогічна спадщина видатного українського педагога Василя Олександровича Сухомлинського безумовно залишається актуальною і сьогодні та широко використовується багатьма педагогами не лише нашої країни, але й в усьому світі.

             Василь Олександрович Сухомлинський був одним з перших українських педагогів, який комплексно вивчав та масштабно впроваджував засоби мистецтва у художньо-естетичному розвитку дітей всіх вікових груп. Педагогічні поради В.О. Сухомлинського щодо гармонійного всебічного розвитку дітей пройшли довгий шлях від надання конкретних порад щодо виховання дітей засобами мистецтва («Серце віддаю дітям») до створення цілісної, авторської, оригінальної, самобутної системи гармонійного виховання у Павлиській середній школі («Павлиська середня школа»).
Сухомлинський писав, що одним із засобів гармонійного розвитку особистості, формування її культури є музика. Вона збуджує думки і почуття, викликає натхнення і насолоду, збагачує духовний світ людини, адже «музика – це джерело думки…, музика – це найсприятливіший фон, на якому виникає духовна спільність вихователя і дітей» .

         В. Сухомлинський висловив думку, що кожна людина талановита і завдання вчителя полягає в тому, щоб знайти «ізюминку» в кожній дитині.

Творча особистість формується тільки творчою особистістю, якій притаманні різноманітні емоції, почуття. Тому лише педагог- творець (особливо педагог музики й співу) може формувати активну, творчу особистість.

          Не можна не погодитись з думкою видатного педагога В.О. Сухомлинського, що «виховання – творіння Людини», а тому необхідна гармонія творіння Людини. Василь Олександрович був переконаний, що потенціал мистецтва тісно пов'язаний із художньо-естетичним і морально-етичним вихованням, що неможливо здійснювати гармонійний розвиток людини засобами мистецтва, не враховуючи досвід минулих поколінь. Впевненість, вірність певним ідеалам неможливі без високої емоційної культури, доброзичливості, гуманізму.

         «Об’єкт нашої  праці – найтонші сфери духовного життя особистості, яка формується – розум, почуття, воля, переконання, самосвідомість. Впливати на ці сфери можна тільки так само – розумом, почуттям, волею, переконанням, самосвідомістю. Найважливіші інструменти нашого впливу на духовний світ школяра – слово вчителя, створення обставин. У яких найяскравіше виражаються почуття» .

       Видатний педагог порівнював мистецтво з часом і простором, в якому живе  краса людського духу. На власному практичному досвіді він переконувався, що мистецтво випрямляє душу людини як гімнастика тіло. В.О. Сухомлинський підкреслював, що пізнання навколишнього світу не може бути безпристрасним, без емоційним. Твори музичного мистецтва утверджують в душі молоді почуття краси. Краса – могутній засіб виховання чутливості душі. Пізнаючи цінності мистецтва, людина пізнає людське в людині, підносить себе до прекрасного, переживає естетичну насолоду. Педагог вказував, що дитяча душа однаково чутлива і до рідного слова, і до краси природи, і до музичної мелодії. Донесені в ранньому дитинстві до серця маленької людини багатогранні відтінки людських почуттів, зможуть підняти її на такий щабель культури, якого вона не досягне ніякими іншими засобами і в інші періоди життя. У роки дитинства, юності особливо важливо, щоб дитина знайшла, відчула, усвідомила в собі красу, пережила захоплення красивим, людським в самій собі. Через красиве – до людського. Серед засобів виховання дітей краса стоїть на першому місці. 

         Одним з провідних видів мистецтва, що має великий вплив на людину,    В.О. Сухомлинський вважав музику: «Музика поєднує моральну, емоційну та естетичну сфери людини. Музика є мовою почуттів. Мелодія передає найтонші переживання, недосяжні слову. Музика починається там, де закінчується слово» .

         Василь Олександрович Сухомлинський справедливо вважав першими та найяскравішими сторінками для читання мови почуттів народні пісні. Чарівною силою володіє народна пісня, що висловлює захоплення та величність природи (наприклад, українські народні пісні «Місяць на небі», «Ніч яка місячна», «Стоїть гора високая» тощо). Народна пісня, що увібрала в себе голос люблячого серця, захопленого, зачарованого красою жінки, виховує у молоді романтичне, чисте, благородне почуття ніжності. У Павлиській середній школі естетичне виховання здійснювалося багатьма засобами, через систему різноманітних видів творчої діяльності: слухання музики, спів пісень, підготовку та проведення багаточисленних концертів, шкільних ранків, вечорів, свят родин, гру на музичних інструментах (у шкільному оркестрі, в інструментальному ансамблі, у сольному виконанні, у музикуванні у вільний час: «В тихие зимние вечера мы слушали песню А. Лядова «Колыбельная», созданную по мотивам народной русской колыбельной песни…Дети услыхали в «Колыбельной» не только размеренное покачивание люльки, а и тихое, спокойное дыхание ребенка, нежное, бережное прикосновение рук матери к детскому телу. Нет слов, какими можно было бы передать материнские чувства, выраженные в прекрасной мелодии этой песни. Они играют, волнуют сердца подростков. При помощи музыки мальчики и девочки познают глубину,  тонкость, сердечность отношения человека к человеку…» .

         У своїй практичній роботі Василь Олександрович Сухомлинський використовував методику, яка забезпечувала належну якість навчально-виховного процесу. Він будував її на повазі, терпінні, на використанні природних даних кожної дитини, врахуванні особливостей її емоційної сфери. У наш час погляди В.О. Сухомлинського мають не меншу актуальність, ніж за життя видатного педагога. Адже перед педагогами стоїть віковічне завдання – виховувати молоде покоління, яке має високі якості особистості та міцні знання.

В. Сухомлинський писав: «Музика – уява, фантазія, казка, творчість – це доріжка, по якій йде дитина і розвиває свої духовні сили.»

Свої уроки письменник проводив в оточенні прекрасної природи. Учні слухали перший подих весни, дзюрчання прозорих лісових струмочків, спів пташок і поринали в чарівний світ зелених гаїв.

У «Школі радості» велику увагу вчитель приділяв слуханню музики. Найулюбленішим композитором письменника був Е.Гріг – норвезький композитор-романтик ІІ половини ІХ століття. Творча спадщина композитора багата: твори для фортепіано, пісні, романси, сонати, музика для оркестру, сюїта «Пер Гюнт», концерти для фортепіано з оркестром.

Слухаючи мелодії Е. Гріга, учні малювали в уяві казкові печери, ліси, ельфів, гномів та чарівних фей.

Давайте прослухаємо твір «Ранок» і зазирнемо у світ прекрасного.

Слухання музики «Ранок» Е.Гріг

Багата оркестрова палітра змальовує прохолодний норвезький ранок. На фоні музики звучать слова.

Ранок – це завжди радість, навіть коли він похмурий. Парує сизими димками земля. Налетів вітерець і розлетілися хмаринки по синьому прохолодному небу.

Бруньки з зеленими хвостиками розкрилися. На кожній бруньці висить велика прозора краплина. Візьмеш бруньку в руку, розітреш її і довго пахне смолою черемхи.

Десь в далині тонко виспівує пташка. Ніжні звуки тануть у дивовижному весняному ранку.

Саме такий ранок уявив собі В. Сухомлинський, слухаючи музику Е. Гріга.

Найулюбленішим музичним інструментом В. Сухомлинського була сопілка.

Одного разу, вчитель зі своїми учнями помандрували в ліс. На сонячній галявині вони побачили великий кущ бузини.

Діти з вчителем вирізали гілочки і робили з них сопілки.

У рідному селі весело і радісно звучали українські народні мелодії, які вигравали на сопілках школярі з вчителем.

Творче музикування на сопілках

Пісня! Хто не був зачарований нею, хто не згадує її як своє чисте, прозоре дитинство? Цей білий птах із чарівним голосом здатен донести до нашого серця красу мелодії і слова.

До пісні треба долучатися як до джерельної води, коли співаєш ти від серця, то ти співаєш від душі. В. Сухомлинський любив українські народні пісні, ніжні та ліричні, веселі та життєрадісні вони завжди звучали в його душі і прихиляли серце до прекрасного.

Спів у.н.п. «Ой на горі та й женці жнуть»

Давно вже немає серед нас Великого вчителя, але Школа під Голубим Небом працює і сьогодні. Справу свого наставника продовжують інші вчителі.

Людина потребує краси, як квітка сонця, і цю красу дарує їй творчість   В. Сухомлинського – велике річище нашої духовності. 

Збагачуйте свої думки творами видатного письменника В. Сухомлинського і прихиляйте свої серця до прекрасної і зрозумілої музики.

Тут всі слова ваші прекрасні

Переливаються в осінній колорит.

Нехай не раз в музичній залі

Збирає всіх прекрасна мить.

Література

1.                 Сухомлинский В.А. Сердце отдаю детям. – К., 1968.

2.                 Сухомлинский В.А. Рождение гражданина. – М., 1987. – С. 411.

3.                 Сухомлинский В.А. о воспитании (сост. и авт. вступительного очерка С. Соловейчик). – М., 1988.

4.                 Сухомлинський В.О. Як виховати справжню людину. – Твори в 5-ти т. – Т.2. – К., 1976.

5.                 Тарапака Н.В. Роль емоцій у естетичному вихованні дітей дошкільного выку в системі поглядів В.О. Сухомлинського// Педагогіка Василя Сухомлинського на зламі епох: Матеріали Міжнародно-практичної конференції та 5-х Всеукраїнських педагогічних читань «Василь сухомлинський і сучасність» (за заг. ред. академіка ЛІТИ України, голови Української Асоціації імені Василя Сухомлинського О.Я. Савченка. – Методичний вісник №25. – Київ – Кіровоград, 1999.

6.                 Ткаченко Т.В. Формування професійно-педагогічної культури вчителя музики й співу (монографія). – Х.: ХНПУ ім. Г.С,Сковороди. – 2008. С.191.

7.         www.vira-tsarenko.kr.sch.in.ua/