С. Русова
Невід’ємним
компонентом сучасної загальноосвітньої підготовки в Україні є музично-естетичне
виховання. Його спрямування на збереження вітчизняної культурної спадщини
шляхом вивчення та використання українського національного здобутку в
навчально-виховному процесі найбільш доцільне в практиці дошкільного
музично-естетичного виховання і співвідноситься з доктринальними положеннями
Закону України “Про дошкільну освіту”, Державної національної програми “Освіта”
(“Україна ХХІ століття”), Концепції національного та дошкільного
виховання.
«Найкращий
спосіб прищепити дітям любов до Батьківщини полягає в тому, щоб ця любов була у
їх батьків». Сьогодні вислів, що належить перу Шарля Луї Де Монтеск’є є
особливо актуальним.
Кожне
нове покоління людей живе і розвивається у певному національному середовищі,
життя якого залежить від особливостей державного устрою країни. Дитина від
народження перебуває під впливом як соціально – економічних умов, так і
національної специфіки: побутового життя, культури, народних звичаїв, традицій.
Вона переймає від дорослих багатство рідної мови, відчуття прихильності
та симпатії до духовності свого народу. Усе це веде до появи у неї особливих
рис національної психології – ментальності, які стають підґрунтям для виховання
громадянина – патріота.
До
основних завдань патріотичного виховання дошкільнят належать:
- формування любові до рідного краю (причетності до
рідного дому, сім’ї, дитячого садка, міста);
- формування
духовно-моральних взаємин;
- формування
любові до культурного спадку свого народу;
- виховання
любові, поваги до своїх національних особливостей;
- почуття
власної гідності як представників свого народу;
- толерантне
ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків,
сусідів, інших людей.
Ми повинні приділяти
велику увагу вихованню громадянина-патріота, і перш за все вихованню ЛЮДИНИ!
Вдосконалення
системи музичного виховання молоді торкнулось, насамперед, питань використання
українського національного фольклору. І педагоги, і
музиканти одностайні в тому, що віковічні духовні традиції українського народу
повинні стати надбанням молоді. Прилучення дітей до українського
музичного фольклору є одним із шляхів духовного відродження України.
Надзвичайно
важливо ознайомити дітей з багатою спадщиною української народної
творчості та донести до неї глибину та важливість цього явища для становлення
особистості з багатим внутрішнім світом та патріотичним запалом.
Для
патріотичного виховання корисно використовувати народні ігри зі співами і
рухом. Ці ігри розвивають інтерес до співу, пам’ять, почуття ритму, вміння
правильно передавати мелодію. В іграх такого плану діти вчаться передавати в
русі художній образ. Але найголовніше – через гру українська народна пісня
входить в побут сім’ї, в якій виховуються діти.
У народних іграх діти вчаться спілкуватися, долучаються до народних традицій,
виявляють взаємовиручку, знайомляться з малими жанрами народної творчості.
При
знайомстві на заняттях з примовками, календарним та ігровим фольклором,
збагачується внутрішній світ дитини. Діти з задоволенням співають, відзначаючи
красу української мови, яскравість музичних образів, добрий гумор.
Виховання
засобами дитячого музичного фольклору, традиційних календарних та обрядових
свят, ігор, розглядається як невід’ємна частина навчально-виховного процесу на
заняттях з музичного виховання . Адже музичний фольклор, як першооснова
музичної культури, є природним підґрунтям для формування основ музичної
культури дітей .
Інтерес
української сучасної педагогіки до кращих зразків українського національного
фольклору – це не ностальгія, а усвідомлення та шана до тих колосальних зусиль
сотень попередніх поколінь, які зумовили сьогоднішній рівень культури нашого
суспільства, її розвиток та досягнення.

Немає коментарів:
Дописати коментар