Музична казка "Муха-Цокотуха" за методикою К.Орфа у виконанні дитячого театру "Домісолька" (старша група "Живчики")

Сьогодні Осінь подарувала нам ще одну нову цікаву казку  - про Муху-Цокотуху, якою дошкільнята порадували своїх матусь та татусів.

У світовій педагогічній практиці існують кілька відомих концепцій музичного виховання дітей, які стали основою для розробки різних програм і методик. Однією з найбільш відомих, поширених більш ніж в 40 країнах світу, є концепція Карла Орфа «Шульверк. Музика для дітей».

Слово «Schulwerk», зрозуміле без перекладу педагогам усього світу, було створено самим Орфом і означає «навчання в дії». Головний принцип цієї педагогіки — «вчимося, роблячи і творячи» — дозволяє дітям, виконуючи і створюючи музику разом, пізнати її в реальному, живому дії, в процесі музикування, а не наукоподібної теоретизування.

Орф шанований у всьому світі як композитор, запропонував практичну модель музикування з дітьми. Вся «теорія» його концепції зафіксована в нотах невеликих і повних чарівності партитурах для співу, гри і танцю з акомпанементом орфовских інструментів. Кожна невелика п’єса Шульверка доступна у виконанні навіть маленьким дітям.

Сучасне розуміння проблеми музичного навчання дітей передбачає залучення їх в процес спілкування з музикою на основі принципу діяльності і творчої гри. Прилучення до музики найбільш природно відбувається в активних формах спільного музикування (гра на музичних інструментах, спів, рух), яке повинно становити фундамент для музичного виховання дітей дошкільного, молодшого та середнього шкільного віку. Подібний підхід набув поширення у всьому світі.

Орфівська педагогіка являє собою особливий тип музичної педагогіки, яка отримала назву креативної. Основу концепції Орфа становить імпровізаційна музика. Навчання через творчість сприяє прояву універсальної креативності, яка є в кожній дитині і розвиток якої стає все більш очевидним завданням освіти. Навчання через творчість — не елітарне вишукування, а загальна освітня необхідність, у ньому закладені можливості, про які ми зараз можемо тільки здогадуватися. Мета музичного виховання перестає бути локальною і заниженно-утилітарною. Вона природно з’єднується з головною метою освіти — допомогти людині повною мірою реалізувати свої можливості і стати самим собою.

Основна ідея Карла Орфа – самостійний пошук дітьми музикантів всередині себе через навчання грі на простих музичних інструментах, таких як цимбали, маракаси, дзвіночки, трикутники, ксилофон, металофон та інші. Композитор увів термін «елементарне музикування», тобто процес, що складається з декількох елементів: співу, імпровізації, руху та гри на інструментах. Карл Орф розробив дитячі пісеньки, п’єси і вправи, які легко можна змінювати і придумувати нові разом з дітьми. Податливий матеріал для занять спонукає дітей фантазувати, складати і імпровізувати. Таким чином, на музичних заняттях досягається мета розвитку творчого потенціалу дитини.

Методика «Музика для дітей» Карла Орфа представляє великий інтерес завдяки безперечним перевагам:

• для організації музичних занять не потрібно спеціальної музичної освіти педагога;

• система легко поєднується з іншими методиками раннього розвитку дітей за рахунок своєї універсальності та економічності, крім цього висока адаптативність до різноманітних національних умов дозволяє використовувати кращі зразки народної культури;

• методика Карла Орфа враховує індивідуальні особливості дитини і дозволяє ефективно взаємодіяти дітям з різними навичками, здібностями і потребами;

• методика закладає величезний потенціал для розвитку дітей раннього віку та подальшої творчої діяльності.

На музичних заняттях за методикою Карла Орфа створюється атмосфера ігрового спілкування, де кожна дитина нарівні з дорослим може проявити свою індивідуальність. Єдина структура занять допомагає дітям добре орієнтуватися в новому матеріалі, творити, створювати образи і радіти успіхам. Малюки вчаться спілкуватися з однолітками, у них підвищується психічна активність, розвивається емоційна сфера.

Елементи системи музичного виховання спрямовані на розвиток творчих здібностей і навичок дитини, вони гармонійно вплітаються в структуру занять.

Мовні вправи. Розвивають у дитини почуття ритму, сприяють формуванню правильної артикуляції, показують різноманітність динамічних відтінків і темпів. Ця форма роботи підходить для загального музичного розвитку.

Поетичне музикування. Цей елемент допомагає дітям відчути гармонійне звучання поезії і музики. Діти легко і з задоволенням заучують вірші, згодом читають їх виразно, усвідомлюючи зв’язок музики і слова.

Музично-рухові вправи. Активні вправи підготовляють дітей до спонтанних рухових виразів, вчаться зображати настрій і звуки з допомогою елементарних рухів – хлопків, клацань, притопов. У дітей виробляється швидкість реакцій, вміння чекати і знаходити момент вступу. Виконуючи музично-рухові вправи, які дитина виконує і творить одночасно, вона починає сприймати музику через рух.

Ігри з інструментами. Цей вид діяльності удосконалює раніше набуті дитиною навички володіння темпом, динамікою, темпом. Діти вчаться взаємодіяти між собою і легко розвивають почуття ансамблю. Творчий процес гри на музичних інструментах поступово вчить дітей розрізняти тембровое звучання інструментів. Ударні і шумові музичні інструменти можна виготовити самостійно.

Елементарний музичний театр. Цей елемент являє собою інтегративну ігрову форму діяльності, яка передбачає одночасний вплив музики, руху, танцю, мови і художнього образу в образотворчій грі. В якості особливих прийомів організації театралізованої діяльності використовуються ігротренінги, які крім розвиваючих завдань допомагають вирішити проблему корисного і цікавого дозвілля.

Популярність методики музичного виховання Карла Орфа зростає. Значення системи раннього музичного розвитку дитини велике, оскільки дає передумови для подальшого творчого розвитку особистості та самопізнання.

За півстоліття існування Шульверка орфівская педагогіка перетворилася в справжню світову імперію зі своїм Інститутом у Зальцбурзі, навчально-методичними виданнями, семінарами та конференціями більш ніж в 40 країнах світу. Серед країн, в яких концепція Карла Орфа отримала заслужене визнання, слід назвати Німеччину, Англію, США, Швецію, Данію, Фінляндію, Португалію, Японію, Іспанію, Чехословаччину, Корею, Австралію, Італію, Канаду, країни Південної Америки, Таїланд, Китай та інші. Інститут Карла Орфа (Orff Institute) був відкритий в 1962 році спеціально для навчання педагогів принципам творчої музичної педагогіки. Тривалий час у ньому працював і сам Карл Орф у співпраці зі своїми найближчими сподвижниками і колегами — Гунильд Кетман і Вільгельмом Келлером.

Після смерті композитора був утворений Фонд Карла Орфа, який очолює його дружина Лизелотта Орф. Фонд підтримує Інститут в Зальцбурзі і надає різноманітну допомогу педагогам різних країн у навчанні, спонсоруючи проведення семінарів.

Ідеї Орфа у Росії вперше з’явилися на початку 60-х років, коли Оксана Тимофіївна Леонтьєва випустила свою першу книгу про композитора, згодом перероблену в монографію «Карл Орф» (вид. Музика, 1984). У цій книзі є велика глава про педагогічні концепції Орфа. О. Т. Леонтьєва 27 років листувалася з композитором, який на схилі років мріяв створити Шульверк на основі російського фольклору.

В даний час з’являється великий інтерес до музичного виховання за концепцією Орфа, вона отримує все більшу популярність серед педагогів. Про це свідчить незгасний інтерес до семінарів, на яких можна отримати практичну допомогу у вивченні основ орфівської музичної педагогіки.