Доброго дня!
Ми - вихователь-методист, вчитель-логопед, музичний керівник, практичний психолог та інструктор з фізичної культури дошкільного навчального закладу №24 "Калинка".
Щиро раді вітати Вас у своєму блозі а також на сайті нашого закладу, який має назву "ДНЗ №24 "Калинка"!

08.12.20

«Насильство в сім’ї: шляхи запобігання»

Раніше нам так здавалося, що так званих благополучних сімей у нас значно більше, ніж сімей алкоголіків, ледарів та просто неосвічених людей з брутальною поведінкою, яким притаманне насильство щодо дітей. Ми змалку засвоїли істину, що «сміття з дому виносити не можна», а це означало повне замовчування тих трагедій, які роз­горталися за зачиненими сімейними дверима. Іноді ми чуємо:  Як це могло статися? Адже цей хлопчик з благополучної сім'ї?  А він з ве­ликою вірогідністю був свідком домашнього насильства — чи при­ниження, чи ігнорування, чи навіть побиття матері, братика і т. ін. Може, і сам ставав жертвою насильства, не спроможний був захис­тити ні себе, ні матір, не міг ні з ким поговорити про свій біль.

Сьогодні ми вже добре знаємо про існування такого ганебного та досить, на жаль, поширеного явища, як насильство в сім'ї. В Украї­ні навіть прийнято Закон «Про попередження насильства в сім'ї».

За статистикою, 75 % потерпілих від домашнього насильства в сім'ї є діти.

Відомий польський спеціаліст з попередження домашнього на­силля Ліс Аларкон дає таке визначення насильства:

Насильство — це дії, що чинить (-ять) одна (або декілька) особа (осіб), які характеризуються такими ознаками: здійснюються сві­домо і спрямовані на досягнення певної мети, завдають шкоди (фі­зичної, моральної, матеріальної тощо) іншій особі; порушують пра­ва і свободи людини; той, хто здійснює насилля, має значні переваги (адміністративні, фізичні, психологічні тощо), що робить неможли­вим ефективний захист жертви насилля.

Психологічне насильство:

•   використання лайливих слів, крику, образ, які негативно впли­вають на самооцінку партнера;

•   образливі жести або дії, примус до принизливих дій;

•   прояв грубощів стосовно рідних або друзів партнера;

•   завдання шкоди домашнім тваринам, до яких емоційно при­в'язаний партнер (жертва);

•   знищення, пошкодження або приховування особистих речей;

•   груба критика вчинків, думок, почуттів;

•   ставлення як до слуги;

•   обмеження свободи дій і пересування;

•   контроль і обмеження можливості спілкування з рідними або друзями, переслідування;

•   погрози (фізичного насильства, розповісти про особисті справи, секрети тощо);

•   ігнорування, нехтування дитини, відсутність доброзичливої ат­мосфери;

•   втягування у з'ясування стосунків, шантаж;

•   недостатнє задоволення потреб в їжі, одязі, освіті, медичній до­помозі;

•   недостатнє забезпечення дитині необхідної підтримки, уваги, прихильності.

Вербальне або словесне насильство: здійснюється, коли доко­ряють за кожний вчинок, критикують особистість або принижу­ють грубою лайкою. Емоційне насильство може здійснюватись без слів — за допомогою міміки, поз, поглядів.

Фізичне насильство: будь-яка насильницька поведінка, яка мо­же проявлятись у вигляді ляпасів, скубань, укусів, штовхань, уда­рів, подряпин, опіків, задушень, грубих хапань, відкидань убік або на підлогу, кидання предметів у жертву, позбавлення їжі або пит­тя тощо.    •

Сексуальне насильство: зазіхання на статеву недоторканість жертви.

Економічне насильство:

•   позбавлення або обмеження можливості користуватися і розпо­ряджатися власними грошовими коштами;

•   позбавлення можливості користуватися власним або спільним майном;

•         завдання шкоди або знищення майна партнера (жертви).

Найбільш типовими наслідками такої ситуації стають такі скар­ги батьків чи педагогів на поведінку дітей:

•          бійки;

•         конфлікти з оточенням;

•         низький рівень навчальної діяльності;

•         замкнутість;

•         підвищена агресивність;

•         похмурий, сумний настрій;

•         депресія;

•         тривожність, страхи;

•         нестійкість емоційної системи.

•         Жорстокість щодо дітей виникає з різних причин:

•         якщо дорослі мають негативні моральні якості;

•         якщо вони не задоволені своїм життям;

•         як результат конфліктів у сім'ї;

•         як психічне захворювання батьків та інших кривдників.

Наслідки домашнього насильства:

1.     Обман як основа поведінки

2.     Депресія

3.     Постійний страх жертви

4.     Брак позитивних почуттів

5.     Низька самооцінка

6.     Агресивна поведінка

7.     Насильницька модель існування сім’ї як норма

Шляхи запобігання

Коли дитина поводиться агресивно: з'ясуйте причину агресії; навчайте дитину висловлювати свої почуття і потреби відкрито. Традиційно ми привчаємо дітей стримувати свій гнів та агресив­ність. І коли ці почуття виникають, дитина навчається їх хова­ти, відчуваючи сором, провину; установіть чіткі та незмінні межі поведінки, переконайтесь, що дитина розуміє: ворожі, агресивні дії неприпустимі ніколи; пам'ятайте, що ваші дії для дитини – основний взірець для на­слідування.

Коли дитина стала свідком проявів насильства в сім'ї:

•  допоможіть дитині поділитися своїми почуттями з кимсь із до­рослих, сприяйте тому, аби вона не замикалась у собі;

•   обговоріть ситуацію, її причини, можливі наслідки;

•   допоможіть їй зрозуміти, що в тому, що батьки сваряться, немає її вини;   якщо не впораєтесь самі – звертайтесь до психолога.

Немає коментарів:

Дописати коментар